Tuesday, 03 листопада 2020

Прошу Бога про благодать почути Його заклик і не залишитися до нього байдужим.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія  від Луки 9, 23-27.

23. Сказав Господь:
– Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною. 24. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує. 25. Яка бо користь людині, коли ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або занапастить? 26. Хто буде соромитися мене та моєї науки, того й Син чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і ангелів святих. 27. Істинно кажу вам, що деякі із тут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать царства Божого.

Для того, щоб щось здобути, нерідко доводиться відмовитися від чогось іншого. Кожен наш вибір є водночас відмовою від того, що з тим вибором несумісне. Можливість зробити  щось – є водночас обмеженням щодо чогось іншого, бо ж не маємо змоги зробити все. Отже, потребуємо певної мудрості, щоб робити добре виважені вибори. І чим важливіший вибір – тим більшої мудрості та світла нам потрібно.

В сьогоднішньому Божому Слові йдеться про найважливіший вибір людського життя. Власне, йдеться про саме життя – про спасіння або ж вічну загибель. Спасіння містить у собі все те, що ми розуміємо як добре, тобто любов, щастя, сенс, світло, мир… І це все назавжди! Але, щоб це спасіння обрати, може виявитися необхідним багато чого зректися. Того, що є аж занадто моїм, що я не готовий довірити Богу. Можливо, виявиться необхідним долати щось, чого я дуже боюся чи не бажаю…

Можливість чи необхідність зречення породжує гіркоту втрати, страх самотності чи незабезпеченості. Адже часто хочемо утримати за будь-яку ціну саме те, що нам дає якусь безпеку чи впевненість. І так страшно залишитися без цього… Але пам’ятаймо, що ми не самі на своєму шляху. Якщо і доводиться нести всій хрест, то несемо його за Ісусом. Якщо щось втрачаємо – то лише для того, щоб знайти щось більше!

Господи, навчи мене мудрості приймати і обирати те, що мені дійсно потрібно і позбавлятися того, що, насправді, є зайвим. Не дай мені забути, що я не сам, що Ти йдеш зі мною, навіть коли мій власний хрест здається надто важким!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.