Thursday, 13 серпня 2020

У хвилині тиші прошу в Бога про благодать доброго слухання та вірного розуміння Слова святого Євангелія.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 21, 43-46.

43. Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли: відніметься від вас царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. 44. Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздушить.
45. Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. 46. І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.

Нам, людям, нерідко притаманна тенденція до привласнення того, що ми отримаємо лише у користування. Часом це стосується якоїсь речі, чи посади, чи статусу. Отримавши щось тільки на певний час та для спільної користі, починаємо користуватися довіреним для власного задоволення та дуже важко з цим розстаємося. Особливо це стосується влади. Дуже часто ми можемо наочно бачити, як ті кому довірена визначна відповідальність у суспільстві, починають своїми повноваженнями зловживати й тримаються за них до останнього.

На жаль, духовної влади це стосується не в меншій мірі, ніж світської. Ба, навіть, у цьому випадку небезпека подекуди є ще більшою. Адже духовний авторитет претендує на послух не лише у зовнішніх аспектах поведінки, але й внутрішніх, дуже особистих порухах та мотиваціях людини. Величезна відповідальність, носії якої надто часто опиняються не на достатній висоті. Не витримують спокуси, намагаються стати не розпорядниками, але власниками навіть Божих дарів.

Так бувало за часів Старого Завіту, так було за часів земного життя Ісуса Христа. Нерідко так буває і сьогодні. Звичайно, таким можновладцям, як світським так релігійним, не до вподоби, коли їх хтось критикує. А Ісус робив саме це. Тому от і намагалися Його схопити, як чуємо в сьогоднішньому Євангелії, та, зрештою, їм це вдалося. Арешт, засудження, смерть на хресті… Напевно, подумали, що нарешті змусили замовчати свого критика. Але Він воскрес! Царство Боже було передане більш достойному народові. І подібні процеси тривають у всіх часах аж по сьогодні. Бог завжди очищає свою Церкву від самозадоволеного заспокоєння і зловживань. Часом ці процеси очищення є дуже болісними, але необхідними. Можливо, і я можу якось спричинитися до того, стати співробітником Божим – своєю рефлексією, словом та молитвою?

Господи, навчи і мене не привласнювати, а мудро й добре користуватися та розпоряджатися Твоїми дарами!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.