Monday, 10 серпня 2020

Прошу в Бога про благодать уважного слухання та доброго розуміння євангельського Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 21, 18-22.

18. Того часу, вертаючись, Ісус зголоднів. 19. Побачивши край дороги смоковницю, він підійшов до неї, та не найшов на ній нічого, крім самого листя, і сказав до неї:
– Нехай повік не буде з тебе плоду!
20. І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили: –
Як це смоковниця в одну мить засохла?
21. Ісус у відповідь сказав їм:
– Істинно кажу вам, коли матимете віру й не завагаєтесь, зробите не тільки таке з смоковницею, але коли й горі цій скажете: двигнись і кинься в море! – воно станеться. 22. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.

Сьогоднішнє євангельське чудо може викликати в сучасного слухача певне нерозуміння чи навіть неприйняття. Дійсно, у чому винувате бідне дерево, якщо, наприклад, ще не був його час приносити плоди? Навіщо було його так губити? Але насправді, сьогодні ми маємо справу зовсім не з досадою та злістю не дуже доброго чаклуна, як це комусь могло б видатися. Що ж саме тоді відбулося?

Те, що вчинив Ісус, є певним пророчим знаком. Пророкам було властиво робити визначені дії, які у видимий спосіб унаочнювали певні слова, з якими пророк був посланий до людей. Такі їхні вчинки не були практичними, але були насамперед виразними, такими, що запам’ятовувалися. Наприклад, розбити глиняну посудину, зв’язати собі руки, тощо. В даному разі Ісус демонструє нам, що те, що не приносить Господу належний плід, приречене пропасти й зникнути – так, як висохла смоківниця. Що ж до самого дерева, якого нам шкода – то хто знає, можливо саме так воно комусь краще послужить… Наприклад, будучи порізаним на дрова, когось зігріє взимку. Навіть всохла смоківниця для когось може стати даром!

Інша наука, яку нам пропонує Ісус – це всемогутність віри, яка не піддається сумніву. Не тільки дерево всохнути, але й гора може пересунутися по слову того, хто має непохитну віру в Бога. Як ми знаємо з книги Буття, все творіння у всесвіті знаходиться у певному зв’язку з людиною, залежить від неї. Завдання ж людини – тією владою над природою, яка їй довірена, мудро розпоряджатися.
А яка ділянка Божого творіння довірена мені – і як я думаю нею розпорядитися?

Боже, прошу в Тебе про дар правдивої й непохитної віри та розважливої мудрості. Подай, Господи!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.