29
03.2024
Прп. Марка, єп. Аретусійського, і Кирила дияк., та інших, що з ним постраждали при Юліані, мучителеві Мт 27, 45-56
0,00 / 0,00

Wednesday, 05 серпня 2020

Звичайний період, Мт 20, 1-16
Свв. мчч. Трофима, Теофіла і тих, що з ними

За хвилю розпочнеться твоя молитва зі словом Божим, спробуй сконцентрувати свою увагу на внутрішніх порухах серця, заспокоїти думки і увійти в присутність Бога, який чекає…

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 20, 1-16.

Сказав Господь притчу оцю:
1. Царство небесне подібне до чоловіка-господаря, що рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2. Домовившись із робітниками по динарію денно, він послав їх у свій виноградник.
3. А вийшов коло третьої години, побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4. І сказав їм:
– Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.
5. І ті пішли. Коли він знову вийшов, біля шостої та дев'ятої години, зробив так само. 6. Вийшовши коло одинадцятої, стрінув інших, що стояли, і сказав їм:
– Чого тут увесь день стоїте бездільно?
7. Кажуть йому:
– Бо ніхто не найняв нас.
І він сказав їм:
– Ідіть і ви у виноградник.
8. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві:
– Поклич робітників і дай їм заплату, почавши від останніх аж до перших.
9. Ті, що прийшли коло одинадцятої години, взяли по динарію. 10. Коли приступили перші, думали, що дістануть більше. 11. Але й вони взяли по динарію. І взявши, стали ремствувати на господаря, 12. кажучи:
– Ті останні одну годину працювали, і ти зрівняв їх з нами, що несли тягар і спеку дня.
13. Той, відповідаючи одному з них, сказав:
– Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія ти згодився був зо мною? 14. Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15. Хіба не вільно мені робити зо своїм, що захочу? Чи око твоє лукаве тому, що я добрий?
16. Так то останні будуть перші, а перші – останні.

В давні часи прості бідні люди часто не мали визначеного місця праці, вони приходили зранку на ринок, який в той час слугував, поміж іншим і такою собі біржею праці, в надії що якийсь господар найме їх. Українська приказка каже: «Ранок – панок». Ті, кого найняв господар першими, це люди що прийшли вдосвіта, напевно вони сумлінні і працьовиті, відповідальні, готові до труднощів і важкої щоденної роботи. Хто хоча б раз в житті втрачав роботу, або мав такий ризик, розуміє, якою важливою є певність, що зможемо забезпечити себе і наших близьких. Згодившись за динарія, робітники, мабуть, почувалися щасливими, бо сьогодні вони забезпечені працею, і це означає що їх родини у безпеці.

Трохи пізніше Господар знову йде на ринок і кличе тих, хто не знайшов собі заняття на цей день: «Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам».
Перші згодилися працювати за чітко встановлену суму, для тих, хто спізнився, роботодавець обіцяє справедливість. Цим другим доведеться виявити певне довір’я, сподіваючись на порядність і великодушність Господаря. Коли ж він виходить на ринок втрете, вже далеко за обід то знаходить там уже цілковито безнадійних отримати працю і засоби до існування, людей. Цих кличе і не обіцяє нічого, але вони йдуть. Здається, це притча не тільки про парадоксальну логіку справедливості та милосердя Господа, але і про довір’я. До якої групи робітників ти відніс би сьогодні себе?

Зворушливо слухати цю притчу, якщо почуваємо себе в третій групі. Коли розуміємо, що отримали з великодушності, милосердя, любові Господа те, чого ніяк не заслуговуємо. Ця притча заохочує нас не боятися прийти до служіння Богу навіть в останніх хвилинах життя. Ніколи не пізно. Можливо, непросто її приймати з позиції перших. Але притча на те і є, щоб в знайомих образах привідкрити нам цілком іншу логіку Небесного Царства. Ми можемо просити у Господа ласки тішитися іншими людьми, а не мірятися заслугами.

Боже, збережи моє серце від заздрості і почуття скривдженості. Вчини моє серце більшим за дрібні людські порахунки, навчи мене радіти дарам і успіхам моїх ближніх.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.