Monday, 03 серпня 2020

Господи, у цій молитві прошу про ласку чистого і відкритого серця,  щоб з дитячим довір’ям піти за Твоїм Словом. 

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 18, 1-11.

1. В той час підійшли до Ісуса учні й мовлять:
– Хто найбільший у царстві небеснім?
2. Ісус покликав дитину, поставив її серед них 3. і каже:
– Істинно кажу вам: якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в царство небесне. 4. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у царстві небесному.
5. Хто приймає дитину в моє ім'я, той мене приймає.
6. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено було йому на шию, і він був утоплений у глибині моря.
7. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!
8. Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний.
9. І коли око твоє призводить тебе до гріха, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогненне пекло.
10. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Отця небесного.
11. Бо Син чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.

«Хто найбільший?», - є класичним питанням зраненої людини, котра має значні сумніви щодо того, чи варта вона безумовної любові, котрої так прагне. Бажання бути першим,  найкращим, це не лише відразлива гордовита постава, це також маленька зранена дитинка всередині нас, котра боїться, що інакше буде відкинута. Ісус кличе дитину, щоби її обійняти і нагадати своїм учням, що всередині них не перестає жити таке ж просте і щире дитяче серце, яке довіряє безумовній любові Отця.
    

«Хто найбільший?», - питають учні, а Ісус їм протиставляє прийняття іншого у його вразливості, малості. Ми часто намагаємося заслужити повагу, любов, захоплення, одним словом те, що нам дасть запевнення, гарантії бути прийнятими. «Хто приймає дитину в моє ім'я, той мене приймає». Повертаючи погляд від своєї бажаної величі у напрямку прийняття, ти стаєш набагато ближчим до Царства Небесного і його закону любові, бо приймаєш Христа. Можливо, та перша дитина, яку сьогодні Господь запрошує тебе обняти, є ти сам?  Може, це хтось з твого оточення, в кому важко впізнати присутність Христа?

«Хто найбільший?», - турбує учнів, а Ісус спонукає їх звернутися до найменших. Він турбується про них. Особливо про їх просту і живу віру, яку здається легко звести зі стежки довір’я і простоти. Господь застерігає не лише від того, щоб бути спокусою для малих і невинних, але й для самих себе. Порівняння до скалічення показує важливість відданості Богу у перспективі вічності. Не так страшно виглядати неповноцінним, ніж взагалі туди не потрапити. В гонитві за тим, щоб стати кимось у Царстві Небеснім, хоч в якомусь сенсі найбільшим, можна забути, що воно насправді відкрите, «Бо Син чоловічий прийшов спасти те, що загинуло».

Господи, Ти найбільший, що стався найменшим, навчи мене жити в довір’ї та простоті і ніколи не сумніватися в твоїй безкорисливі любові. Допоможи мені приймати і любити себе і інших, як улюблених дітей Єдиного Бога.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.