Sunday, 02 серпня 2020

Розпочинаючи цю молитовну зустріч, зосередь свої думки та почуття на близькості Христа, що бажає увійти в твоє життя як Вчитель і податель усякого блага.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 14, 14-22.

14. Того часу, побачив Ісус силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. 15. Як же настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть:
– Пустинне це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.
16. Ісус сказав їм:
– Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.
17. Вони ж мовлять до нього:
– Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві риби.
18. Тоді він каже:
– Принесіть мені їх сюди.
19. І велівши народові сісти на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні – людям. 20. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. 21. Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.
22. І зараз же заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ.

Ісус бачить юрми народу і милосердиться. Велике зібрання народу може надихати, вражати, а може втомлювати і дратувати. Спробуй вдивитися в цей погляд Христа на людей, котрі юрмляться біля Нього та Його учнів. Як дивиться Він на тих, котрі пішли за Ним у це відлюдне місце, знаючи їхні потаємні бажання і потреби. Хтось серед них щиро шукає Слова Життя, хтось зцілення, хтось вирішення сімейних проблем, хтось мудрості, хтось сподівається на Нього, як на політичного лідера, хтось слідкує за ним і шукає причин до звинувачення. Він бачить і милосердиться…

Коли настав вечір, до Ісуса приходять учні і просять Його відпустити народ задля природної потреби поживи і відпочинку. Здається, учні, будучи з Учителем, теж мають братерську чутливість до інших, однак почуваються безсилими перед цим викликом. Не треба їм відходити, каже Ісус, бо бажає нагодувати їх вповні: і Словом Життя і звичайним хлібом. Ісус є Слово, що стало Тілом, яке є Хлібом для нашої душі. Цей Євхаристійний вимір чуда помноження хлібів вчить і нас ділитися з іншими не тільки духовними дарами, бо любов без діл мертва, як каже апостол Павло. Якою є твоя євхаристійна близькість з Христом та іншими людьми? Чи приймаєш Христа у Євхаристії, чи розпізнаєш Його у твоїх ближніх?

Ісус все одно відпустив народ, однак уже не фізично виснаженим, а духовно і  тілесно насиченим, щоб вони мали силу здолати шлях повернення до своїх домівок. Це чудо помноження хлібів, проте, не є лише практично вмотивоване. Як і кожне чудо, воно перш за все показує, що Ісус є не лише звичайною людиною, але – Він є Месією і Сином Божим. Ми знаємо про діяння Христа з оповідей очевидців, які нам передала Церква, проте ми особисто теж Йому на певному етапі життя повірили з огляду на певні причини. Якими були ці великі чи маленькі дива Божої любові? Чи пам’ятаю і ціную їх?

Господи спасибі Тобі за Твою щедру присутність у моєму житті, навчи мене віддавати у Твої руки все, що я маю і ким я є, щоб ділитися даром братерської любові з моїми ближніми.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.