Wednesday, 19 лютого 2020

Стань в присутності Ісуса Христа, відкрий своє серце для Нього, подивись на Нього, прийми Його.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 14, 43 – 15, 1.

43. в той час, як Ісус говорив учням своїм. прибув Юда, один з дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, від первосвящеників, книжників і старших. 44. Його зрадник дав був їм знак, кажучи: «Кого поцілую, то він: візьміть його й ведіте під доброю сторожею». 45. І прийшовши, зараз приступив до Ісуса й каже:
– Учителю!
І поцілував його. 46. Вони ж наклали на нього руки схопили його. 47. Один із тих, що були там, витягнув меч вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо. 48. Ісус, звернувшись до них, сказав їм:
– Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене піймати. 49. Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це – щоб збулося Писання.
50. Тоді всі, лишивши його, втекли.
51. Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, ішов за ним. 52. Його схопили, і він, покинувши покривало, втік від них нагий.
53. Повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники. 54. Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при вогні. 55. Первосвященики і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не находили. 56. Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні. 57. Та деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:
58. – Ми чули, як він говорив: зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний.
59. Але й ці свідчення не були між собою згідні. 60. Тоді первосвященик, вставши посередині, спитав Ісуса:
– Не відповідаєш нічого, що оці свідчать проти тебе?
61. Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому:
– Чи ти єси Христос, Син Благословенного?
62. Ісус відповів:
– Я є; і побачите Сина чоловічого, що сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме на хмарах небесних.
63. Тоді первосвященик роздер на собі одежу й каже:
– Навіщо нам іще свідків ? 64. Ви чули богохульство! Як вам здається?
І всі вони присудили, що він винен смерти. 65. Деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й бити його по щоках та казали йому:
– Пророкуй!
– Слуги також били його по щоках.
66. Коли Петро був внизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика 67. і, побачивши Петра, що грівся, подивилась на нього й каже:
– І ти був з Ісусом Назарянином.
68. Та він відрікся, кажучи:
– Не знаю і не розумію, що ти кажеш.
І він вийшов на переддвір'я. Тут заспівав півень.
69. Служниця, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли:
– Цей із них.
70. Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра:
– Ти справді з них, бо ти галилеянин.
71. Тоді він став клястися і божитися, кажучи:
– Не знаю цього чоловіка, про якого говорите.
72. І зараз же удруге заспівав півень. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: «Перше ніж півень заспіває двічі, тричі мене відречешся». Та й заридав гірко.
1. Зараз же первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв'язавши Ісуса, вони повели й видали його Пилатові.

"Мені буває соромно за свої вчинки, за своє минуле, за свої гріхи" - мабуть, багато хто з нас зустрічається з таким відчуттям... і нам хочеться сховатися, заплакати так само як заплакав Петро. А у тебе бувають такі моменти, коли тобі стає соромно і ти боїшся Господа?

Хочеться зацитувати слова священика Єзуїта Антонія де Мелло: "Я мав досить добрі стосунки з Господом. Я у Нього багато що просив, розмовляв з Ним, дякував Йому ... Але я завжди мав дивне відчуття, що Господь прагне, щоб під час розмови з Ним я дивився Йому у вічі ..., але я цього не робив, мені було незручно. Я розмовляв з Богом... але я завжди відводив свій погляд від Нього і дивився в інший бік. І я знав чому: я боявся. Я думав, що побачу докірливий погляд, за якийсь мій гріх, про який не шкодую. Що в очах Господа я побачу якусь вимогу; що Він щось буде хотіти від мене. Нарешті, одного разу я зібрав достатньо сміливості та подивився. В очах Бога не було докору чи вимоги. Його очі обмежувалися лише словами: "Я тебе люблю". Я довго дивився. І дав свою відповідь: "Я також тебе люблю". І як Петро, я вийшов на вулицю і заплакав. "

Підніми свої очі, поглянь на Господа, Він нічого не вимагає від тебе і не просить, Він висловлює тобі Свою безумовну любов. Це любов, незалежна від твоєї відповіді, не зумовлена твоєю поведінкою, твоїми гріхами, ділами. Ісус не нав'язує нам своєї дружби, не переслідує нас, Його любов - це щире, безкоштовне запрошення для нас, вільних людей.

Просимо Святого Духа, про дар мудрості. Дякуємо Господи за Твоє милосердя та безумовну любов до кожного з нас.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.