Friday, 14 лютого 2020

Прошу в Господа, щоб Його Слово глибоко проникло в моє серце і розквітло любов’ю, яка надає сенсу моїм вчинкам.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 14, 3-9.

3. Того часу, як Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого, як був за столом, підійшла жінка з алябастровою посудинкою щирого дорогоцінного нарду і, розбивши посудинку, вилила йому на голову. 4. Деякі обурилися і говорили між собою:
– Навіщо така втрата мира! 5. Таж його можна було продати більш ніж за триста динаріїв, і гроші дати бідним.
І вони ремствували на неї. 6.Але Ісус сказав:
– Лишіть її. Чого її непокоїте? Вона зробила для мене добрий вчинок. 7. Бідних бо ви завжди маєте з собою, і коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. 8. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. 9. Істинно кажу вам: по цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідуватись це євангеліє, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї.

Сьогодні ми потрапляємо в дім до Симона, багатого чоловіка, якого Ісус оздоровив від прокази, і який хотів віддячити за це. Можемо собі уявити, що там було багато поважних людей, які стати свідками небаченої і нечуваної події – в дім насмілилась зайти жінка, та ще й грішниця, і поводилась наче не сповна розуму, безглуздо, виливши на Ісуса дорогоцінний нард. Звісно, присутні почали коментувати побачене, виявляли невдоволення таким марнотратством, бо ж одразу оцінили, скільки могли коштувати ці пахощі, та що з ними варто було зробити. Як часто ми одразу обурюємось тим, що нам не подобається і бездумно засуджуємо вчинки інших?

Ісус упродовж свого земного життя спілкувався з дуже різними людьми, ніким не нехтував, нікого не засуджував. Знаючи про їхні погані вчинки, Він кожного спонукав до навернення, визволення від гріха, до спасіння. І тут знаючи про цю жінку все, а не тільки те, що бачили присутні, Він вивищив її, заступився за неї, сказавши, що вона зробила для Нього добрий вчинок. Зробила все, що могла. Вона встигла з Ним побачитись до Його смерті, встигла покаятись, вона гідно вшанувала Його та віддячила Йому. Все зробила вчасно. Чи робимо ми щось хороше для Бога? Чи віддячуємо Йому?

Пахощі символізують серце, почуття людини. Ісус завжди бачить людське серце. Він тішиться тим, що відбувається в людській душі, коли він чи вона усвідомлює свої гріхи та кається за них. Це те добро, яке не можна виміряти жодними матеріальними цінностями. Йому не потрібні наші нарди, Йому важливі наші серця, з якими ми приходимо до Нього.

Господи, прийми моє сокрушене серце, адже Ти радієш за кожного, хто опам’ятався, а особливо за душу, що покаялась.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.