Wednesday, 12 лютого 2020

Прошу в Господа, щоб просвітив мене своєю благодаттю та відкрив мої серце та свідомість на розуміння Його святого Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 5, 14-19.

Сказав Господь своїм учням:
14. Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. 15. І не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. 16. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.
17. Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити. 18. Істинно бо кажу вам: доки мине небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться.
19. Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у царстві небеснім. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у царстві небеснім.

Сьогодні Господь нагадує нам, що ми, християни, є світлом для світу. І наше завдання – світити, просвітлювати ближніх. Втім щоб світити, важливо самому збагатитись тим світлом. Правдивим джерелом світла для тих, хто живе в темряві, хто хоче освітитись, є Ісус Христос. Також це світло міститься у Слові Божому, у вченні Господньому. Тому важливо здобувати Божі знання, які згодом стають нам словами мудрості. І всі, хто спілкується з нами, просвічуються цією мудрістю, скріплюються цим Словом, зігріваються цією благодаттю, і самі стають джерелом цієї благодаті. Чи здобуваю я ці Божі знання? Чи ділюся ними з моїми ближніми?

Ісус наголошує на тому, що Він прийшов не усунути закон та пророків, а доповнити їх. Виконуючи Заповіді Божі, які Бог дав Мойсеєві на горі Синай, Ісус обрамив їх ще двома заповідями любові: любити Бога, всім серцем, всією душею, всім розумом… і любити ближнього, як самого себе. Ці дві заповіді впливають на всі сили людської душі (розум, почуття, волю), а також – на діла людини. Саме любов є доказом того, що людина перейшла із темряви до світла і стала дитям Божим, наблизилась до досконалості. А вибір завжди за нами: відкинути ці заповіді, чи виконати їх та навчити інших ними жити; сидіти, склавши руки, чи шукати правду і йти цією дорогою правди, дорогою любові. Чи шукаємо ми правди? Чи простуємо дорогою любові?

Те, ким я є, як чиню, промовляє сильніше, аніж те, що я кажу. Якщо ми маємо у своєму серці світло Боже, то люди, які дивляться на нас, спостерігають за нами, вчаться від нас правдивої віри. Це наше завдання – передати світло без слів і без повчань. Боже світло – це дар, ласка, чудо в наших душах. Те Боже світло є добрим прикладом для ближніх, проявляється добрими ділами. Ми не можемо сховатись з тим світлом, не можемо сховати світла. Ми маємо світити, щоб інші дивились на нас, увірували та прославляли Господа. Маємо поводитись як діти світла. Тим світлом наче записано в наших душах, що ми є Божими дітьми, спадкоємцями Царства Небесного. Божий дар світла в наших душах є могутньою чинною силою, яка підштовхує до добра і береже від зла.

Господи, допоможи мені жити Твоєю благодаттю, сповнюватися Твоїм світлом й самому бути світлом для інших. Також дякую Тобі за людей, які є взірцями правдивої віри.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.