Tuesday, 14 січня 2020

У сьогоднішньому Євангелію, батьки Ісуса шукають свого 12-річного сина, загубленого в натовпі. Уяви їх. Намагайся відчути їх стан та попроси Святого Духа про добрі плоди твоєї молитви.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 2, 20-21; 40-52.

20. В той час пастухи вернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так як їм було сказано.
21. Як сповнилось вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус, ім'я, що дав був ангел, перше ніж воно зачалося в лоні.
40. Хлоп'я ж росло й міцніло, повне мудрости, і Божа благодать була на ньому.
41. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. 42. І як йому було дванадцять років, вони пішли за звичаєм на свято. 43. Коли минули ті дні й вони верталися, хлопчина Ісус зостався в Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. 44. Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги і тоді почали його шукати між родичами та знайомими, 45. та, не найшовши, вернулися в Єрусалим, щоб там його шукати. 46. Через три дні найшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і питав їх. 47. Усі ті, що його слухали, дивувалися його розумові й відповідям. 48. Побачивши його, вони були здивовані, і його мати сказала йому:
– Дитино, чому ти так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.
49. Він відповів їм:
– Чого ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?
50. Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм.
51. І він пішов з ними, й вернувсь у Назарет, і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці. 52. Ісус же зростав мудрістю, літами і ласкою в Бога та в людей.

Фрагмент сьогоднішнього Євангелія, тлумачиться на різні способи, кожні батьки, звичайно ж в ньому пізнають себе, адже хвилювання яке відчули Йосиф і Марія є їм знайоме. А слова Марії: "Дитино, чому ти так зробив нам?" наповнені власне тим болем і страхом, як і у кожної матері. Для інших же, цей фрагмент розповідає про Ісуса, який стає слухняний своїм земним батькам і приклад Його відносин з Небесним Отцем. Але уяви собі, що це ти загубив Господа.

Мабуть, кожна людина, час від часу, відчуває такий стан, як духовне пригнічення, коли ти з душевним болем та страхом шукаєш Бога і не можеш Його знайти. Усім серцем ти знаєш, що Він є, але Його не відчуваєш. Як ніби ти вирушив в дорогу, а Він десь залишився. Страх, хвилювання, пошук. І коли ти нарешті Його знаходиш, то видихаєш з полегшенням і тебе огортає спокій. І ти розумієш, що Бог ніколи не губився. Він є завжди на своєму місці. Він завжди з нами. Але щоб глибше відчувати Його присутність, ми маємо відчути Його явну відсутність. А де ти шукаєш Ісуса? де ти Його знаходиш?

"Чого ви мене шукали?" - питає нас Ісус. Святий Ігнатій Лойола говорив: "Знаходити Бога у всьому, є найвищою формою побожності, вищою - за довгі молитви у Церкві". Тому можливо, сьогодні Ісус запитав би мене: "Чому ти так багато молишся, якщо не можеш знайти мене у своєму повсякденному житті? Хіба ти не знаєш, що ти можеш знайти Мене навколо себе, і усьому, що до Мене належить, а молитва - лише допомагає тобі в цьому?"

Помолимося сьогодні за наших батьків. Та просимо Святого Духа, щоб ми завжди мали свідомість того, що "втративши" Ісуса, він завжди допоможе нам Його знайти.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.