Thursday, 02 січня 2020

У тиші постараюся приготувати свій розум та серце на слухання й розуміння Божого Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки  21, 28-33.

28. Сказав Господь своїм учням: випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близько.
29. І він сказав їм притчу:
– Гляньте на смоковницю й на всякі дерева. 30. Коли вони розпукуються, ви, глянувши, розумієте, що вже близько літо. 31. Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що царство Боже близько. 32. Істинно кажу вам: рід цей не пройде, аж поки все не станеться. 33. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.

Сьогоднішнє Слово продовжує розповідь з попереднього дня про біди, які мають статися перед другим пришестям нашого Господа Ісуса Христа. Коли ж це дійсно почне збуватися, багато хто з нас міг би перелякатися чи зневіритися. Тому Ісус нагадує своїм учням, що всі ці випробування, навіть найважчі, насправді лише східці до справжнього визволення. Парадоксально: коли настануть війни, катастрофи, голод, інші жахливі явища – саме тоді наш Господь каже: «випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близько.»

Здається, це і є щось притаманне самій сутності християнства – відсутність прив’язаності до мінливого та тимчасового. Християнин любить і поважає все сотворене, вміє цінити красу і, звичайно, не хоче собі й нікому проблем чи страждання. Проте він є вільним від всього цього. Успіхи й багатства цього світу не викликають в нього запаморочення, а біди й лиха не штовхають у відчай. Знаємо, що царство Боже близько!

«Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть...» Серед мінливості цього світу є щось надійне і вічне, що допомагає зберігати тверезість під час успіхів і не втрачати віри у бідах. Це Слово нашого Господа. Чи даю я в своєму житті достатньо місця на слухання та прийняття Божого Слова?

Господи, навчи мене слухати, приймати та виконувати твоє святе та вічне Слово!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.