Monday, 09 грудня 2019

Вірю, що сьогодні Господь хоче торкнутися мого життя своїм Словом. Прагну його прийняти та зрозуміти, в який спосіб ним жити.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 14, 12-15.

12. В той час прийшов Ісус у дім одного визначного фарисея в суботу з’їсти хліба і промовив до того, що його запросив:
– Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ні твоїх родичів, ні багатих сусідів, щоб часом вони тебе також не запросили й не було тобі відплати. 13. Але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих, 14. і будеш щасливий, тому що вони не мають чим тобі відплатити, і воздасться тобі в день воскресіння праведних.
15. Почувши те, один із тих, що сиділи за столом, сказав до нього:
– Щасливий, хто їстиме хліб у царстві Божім.

Сьогоднішній заклик Ісуса може здивувати і насторожити. «…Як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих».  Адже зазвичай люди влаштовують свято, щоб відзначити важливі події свого життя. Тому запрошують на обід чи вечерю найближчих, найдорожчих людей – рідних і друзів. В давнину, розділити з кимось трапезу означало вступити з ним в тісний зв'язок – розділити його життя, його радощі і труднощі. А як можна це зробити з незнайомими? Тим більше, з убогими і каліками? Вони страждають так сильно, що ділити мої переживання напевно не стануть.

Нам також непросто ділити переживання людей убогих. Напевно можемо пригадати досвід спілкування з особами, які глибоко поранені життям, несправедливістю, горем. Дуже непросто слухати їх історії, бачити їхні сльози, розпач в їхніх  очах. Як не дивно, але допомагаючи бідним, часом можна і самому постраждати від їх агресії та озлобленості. Проте Ісус обіцяє, що робивши так «будеш щасливий». В чому саме полягає це щастя?

Перебуваючи близько з убогими і терплячими, дійсно можу почуватися щасливим, хоча б тому, що всі їх нещастя трапилися не зі мною. Але напевно не про це йдеться Ісусові. Можливо, розділяючи життя з тими, які не мають чим тобі віддячити, будеш щасливий, бо знайдеш радість. Проявивши безкорисливість і великодушність, можеш неочікувано відчути, що справді «більше щастя давати, ніж брати» (Дії, 20:35). Ця радість і є нагородою, яку можна здобути тільки ділячись скарбом свого серця з потребуючими братами. 

Господи, сьогодні прошу у тебе великодушності і щедрості серця. Навчи мене не боятися присвячувати час, зусилля і увагу тим, хто її потребує, але не може нічим мені віддячити.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.