Хочу кілька хвилин присвятити роздумам над Божим Словом. Прошу Святого Духа своїми дарами супроводжувати мою молитву.
Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 10, 25-37.
25. Одного разу законник якийсь приступив до Ісуса, щоб його випробувати й каже:
– Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?
26. Ісус мовив до нього:
– В законі що написано? Як там читаєш?
27. Озвався той і каже:
– Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.
28. – Відповів єси добре; – сказав йому, – роби це й будеш жити.
29. Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса:
– Хто мій ближній?
30. Ісус мовив, кажучи:
Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й попав розбійникам у руки, що його обдерли й побили тяжко, і пішли геть, зоставивши його півмертвого. 31. Припадково ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його, минув і пішов далі. 32. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього і пройшов мимо. 33. Але один самарянин, що був у дорозі, надійшов на нього і, побачивши його, змилосердився. 34. Приступив він до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на свою скотину, привів до заїзду й доглянув його. 35. На другий день він вийняв два динарії, дав їх господареві й мовив: доглядай його, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли вернуся.
36. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що попав розбійникам у руки?
37. Він відповів:
– Той, хто вчинив над ним милосердя.
Тоді Ісус сказав до нього:
– Іди і роби ти так само.
В сьогоднішньому уривку Євангелія чуємо про найбільшу заповідь в Законі – Заповідь Любові. Щоб успадкувати Життя майбутнього віку треба вчитися любові – до Бога, до ближнього і до себе. Ісус навчає, що ця любов приносить гармонію в наше життя. Якщо люблю Бога, то це спонукає мене любити все живе і всіх, хто поруч. Коли когось по-справжньому люблю – відчуваю велику любов Бога, який подарував мені дорогих людей.
Часто трапляється так, що попри важливість любові, нам дуже важко її втілювати у конкретних стосунках і подіях. Часом за свої зусилля заради ближніх немає жодної взаємності чи вдячності. Такі ситуації нерідко повторюються, або пригадуються мені з минулого. І тоді, трохи розчарувавшись в людях, можу як і законник ставити питання: «А хто МІЙ ближній?» Хто буде так безкорисливо, щиро і віддано любити МЕНЕ?
Слово Боже пригадує сьогодні одну з найвідоміших євангельських притч – про милосердного самарянина. Хоч священник і левіт пройшли повз, все ж поранений не залишився помирати посеред дороги. Ісус розповідає про доброту одного чужинця, що заопікувався зовсім незнайомою людиною. В наших стражданнях допомога і втіха часом може прийти зовсім несподівано, зовсім не від тих людей, від яких ми її чекали. І в цьому бачимо любов Господа, що чуває над кожним життям і в будь яких обставинах не покидає своїх дітей.
В короткій молитві прошу в Господа мужності любити моїх ближніх, незалежно від їхнього ставлення до мене. Прошу великої віри в те, що Бог з любові піклується про мене.
Слава Отцю і Сину і Святому Духові.