Saturday, 05 жовтня 2019

Спробую зараз налаштуватися на слухання Божого Слова, бо вірю, що воно сповнює сенсом мій день і дає силу жити. Намагаюся зосередитися і відчути себе в присутності Божій. Прошу Святого Духа про ласку розуміння Слова. 

Сьогоднішнє Слово читаємо у Євангелії від Матея 24, 34 - 44

Сказав Ісус своїм учням: Істинно кажу вам: Цей рід не промине, поки не збудеться все це. Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть. А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, – лише один Отець. Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого. Бо як за днів перед потопом, їли й пили, женилися та віддавались аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і ніхто не знав нічого, аж поки не прийшов потоп і забрав усіх, – так буде й прихід Сина Чоловічого. Тоді з двох, що будуть у полі, одного візьмуть, другий залишиться. Дві молотимуть на жорнах: одну візьмуть, друга залишиться. Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте.

Сьогоднішній уривок має в собі велику напругу, може викликати тривогу, бо стосується останньої, вирішальної миті для кожної людини. Проте спостерігаючи за людьми навколо важко сказати, що вони чекають на прихід Господа. Поспішають на роботу, граються з дітьми, стоять в чергах, щоб оплатити комунальні послуги, купують, продають, сміються і сваряться, мріють, ставлять перед собою завдання – чогось сподіваються, але напевно не кінця світу. Можливо через тривогу, страх перед невідомим ми просто не хочемо про це думати?

Ісус каже своїм учням чувати і бути готовими одного дня Його зустріти. Коли цей день настане – залишається таємницею. І це дуже ускладнює очікування і приготування. Важко наприклад організувати свято, коли ми навіть не знаємо скільки буде гостей і коли вони прийдуть. Важко підготуватися до екзамену, якщо ніхто не знає коли і як він буде відбуватися. Часто ми чуємося розгубленими від несподіванок, до яких не готові. Чи Господь хоче поставити людину в незручну ситуацію, коли прийде зненацька?

Все таки найближчі люди дозволяють собі приходити без попередження, тому, що не хочуть завдавати нам клопоту. Бо насправді потрібно небагато – щоб ми їх впізнали, відчинили двері і розділили з ними те, що маєм самі. Можливо Ісус хоче прийти до нас так, як хтось найрідніший, заставши друзів на звичних «своїх полях» і при «своїх жорнах». І все, чого від нас чекає – це щоб ми хотіли Його зустріти. Бо гостину і все необхідне приготував Він сам. 

Прошу в Господа, щоб звільняв мене від страху та наповнював надією і радістю. Прагну протягом кожного мого дня пам’ятати про Ісуса і про нашу зустріч, яка має одного разу відбутися. 

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.