Friday, 04 жовтня 2019

Прагну, щоб сьогоднішній день не минув без Божого Слова, яке живить мою душу. Тому прошу Святого Духа наповнити і умиротворити мене, щоб ці короткі роздуми принесли плід. 

Сьогоднішнє Слово читаємо у Євангелії від Марка 8, 1 - 10

В той час, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм:  "Шкода мені люду, - ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти. Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека." Тож відказали йому учні його: "З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?" Він же спитав їх: "Скільки маєте хлібів?" "Сім", - відказали ті. Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові. Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати. І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків; було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх. А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.

«Мені дуже шкода!», «Шкода, що так склалося», «Співчуваю…» - часто можна почути такі фрази від друзів чи знайомих у відповідь на свою проблему, невдачу чи втрату. Можливо ми самі часом ніяковіємо і промовляємо «Мені шкода..» лише для того, щоб закінчити важку розмову; коли не знаємо, як відповісти на тягар чужих переживань. 
Чи вмію я співчувати щиро? Чи помічаю труднощі тих, хто поруч?

Сьогодні Ісус показує нам приклад співчуття, турботи, милосердя. Він три дні навчав людей про таємниці Божого Царства, а вкінці їх, зголоднілих, просто нагодував. І не відомо, що їм запам’яталося більше –  Його проповідь, чи смак хліба. Але це чудо не для того, щоб здобути прихильність чи славу. Кожне серце, кожне життя, кожен народ свого часу переходить свої пустелі. І Бог не може бути осторонь. Він знає своїх і береже, щоб дорогою не ослабли.

Учні Ісуса роздавали помножену поживу, хоча ще кілька хвилин тому були переконані, що допомогти цій голодній юрбі не вдасться ніяк. Можливо і ми, християни, віримо в Бога, але  не віримо, що маєм можливість впливати на ситуацію. Тому часто говоримо, але не робимо;  прагнемо, але не діємо; спостерігаємо, але не втручаємось… Пригадавши собі, що Бог з нічого створив світ, не біймося пожертвувати мізер того, що в нас є – свій час, сили, здібності. Бог здатний з них створити чудо. Він наш дар поблагословить і помножить, щоб хтось з Його дітей втамував свій голод любові, радості і надії.

Сьогодні прошу Ісуса додати мені віри в Його присутність, любов і турботу в усіх подіях мого життя. 

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.