29
03.2024
Прп. Марка, єп. Аретусійського, і Кирила дияк., та інших, що з ним постраждали при Юліані, мучителеві Мт 27, 45-56
0,00 / 0,00

Thursday, 03 жовтня 2019

Звичайний період, Мк 7,24-30
Свв. мчч. і ісп. – великого князя Михаїла і боярина його Теодора, чернігівських чудотворців

Посеред звичних справ і подій мого дня хочу зробити місце для слухання Божого Слова. Прошу Духа Святого провадити мене у цій молитві. 

Сьогоднішнє Слово читаємо у Євангелії від Марка 7, 24-30

І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хто-небудь про те, але не міг скритися. Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала. Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки. Він відповів їй: "Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам.- Вона ж озвалась та й каже йому: "Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях." І сказав їй: "За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки." Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, - біс вийшов.

Що знала ця чужинка про Ісуса? Що їй вдалося розпитати у людей? Можливо вважала Його знахарем, цілителем чи мудрецем. Проте вона точно знала одне –  Ісус робить чудеса. Тому була готова впасти Йому до ніг, ким би Він не був. Тому прийшла благати Його, не вникаючи в деталі. Бо чудо зараз їй було дуже потрібне.

В церкві нераз можна зустріти людей, що, як чужинці, вперше приходять помолитися в моменти розпачу і горя. Часто коли життя ламається на шматки, коли під загрозою безпека і  життя найдорожчих, людина готова бігти куди завгодно, готова поклонитися і Богу, і дияволу, лише б усе минулося, залагодилося і вирішилося. Навіть якщо все відбувається згідно приказки «Як тривога – то до Бога», все ж в такі хвилини люди приходять до церкви зі своєю останньою надією. А ми – діти, які щоденно годуються хлібом Божим – як їх приймаємо?

Ісус безперечно знає цю жінку краще, ніж вона Його. Знає, якими великими є її очікування; знає, якою поверховою є її віра. Ісус також знає її любов, що не втомлюється шукати і не боїться впокоритися. Вона назвала Ісуса Господом і, не претендуючи на більше, ніж «крихти» благодаті, отримала все. А як зареагували би ми на слова про щенят і дітей? Чи продовжували б ми цей діалог?

Господи, сьогодні прошу в Тебе смирення – щоб продовжувати зростати у вірі та щоб не осуджувати і не повчати зверхньо тих, хто робить перші кроки на дорозі до Тебе. 

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.