Tuesday, 01 жовтня 2019

На кілька хвилин хочу відкласти свої справи, турботи, спілкування з іншими, щоб помолитися і послухати Боже Слово. Прошу Святого Духа про світлість розуму та щире прагнення прийняти Істину, яку об’являє сьогоднішній уривок Євангелія.

Сьогоднішнє Слово читаємо у Євангелії від Марка 7, 5 - 16

Одного разу питали Ісуса книжники та фарисеї: Чому твої учні не тримаються традицій предків і немитими руками їдять хліб? Він сказав їм: Добре Ісая пророкував про вас, лицемірів, як написано: Цей нарід устами мене шанує, а серце його далеке від мене; даремно ж шанують мене, навчаючи наук людських заповідей. Залишивши Божу заповідь, ви тримаєтесь людських передань: [миєте глечики й чашки й робите багато такого іншого.] Говорив їм: Хитро-мудро відкидаєте ви Божу заповідь, аби лишень зберегти передання ваші. Мойсей сказав: Шануй свого батька і свою матір; іще: Хто проклинає батька або матір, хай помре смертю. Ви ж кажете: Якщо хто скаже батькові або матері: це корван, тобто дар, те, що ви мали б одержати від мене; то вже після цього дозволяється нічого не робити для батька чи для матері, переступаєте Боже слово - отим вашим переданням, яке ви ж і встановили. І робите багато інших подібних речей. Знову покликав людей та казав їм: Послухайте мене всі і зрозумійте. Нічого немає поза людиною, що входило б у неї і робило б її нечистою; але те, що виходить з неї, - оте людину й опоганює. [Якщо хто має вуха, хай слухає.]

В сьогоднішньому уривку, відповідаючи на питання книжників і фарисеїв Ісус не шкодує гострих слів. Можемо зауважити, що Він спілкується з ними зовсім не так, як з бідним і простим народом, що повсюди слідує за Ним. Чому? Хіба вони не так само дорогі для Бога?
Чи може тільки строгість здатна зупинити тих, хто сліпо нищить своє життя, і спонукати змінити свій спосіб мислення?

Трагічним є стан людини, яка все своє життя вкладала великі зусилля, щоб досягти певної мети, але, зрештою, все виявилося даремним. Після багатьох років слідування традиціям,  бездоганного виконання правил і релігійних норм можна також з жахом усвідомити, що насправді серце було далеко від Бога. Всі зовнішні ритуали не приносили плоду – не були угодні Богу, не наближали до братів, а лише підживляли власну гординю. Можливо сьогодні Ісус спонукає подумати і над моїм шляхом віри – на ньому більше формальностей, поверховості чи духа Божої Заповіді?

Лицемірство часто штовхає людину жити вигаданими приписами, відмежовуючись від реальних і непростих проблем своїх ближніх; «вмивати руки» від відповідальності за чиєсь майбутнє, як це одного разу зробив Понтій Пилат. І тоді, практикуючи християнську віру можна ненароком розминутися з Христом. А Він навчає, що найбільша Заповідь – це любов, а воля Божа – щоб ніхто не загинув. 

Прошу Господа про благодать щодня все більше сповнюватися духом Його Заповіді, щоб ставати подібним до Нього та з любов’ю і творчо відповідати на численні потреби тих, хто поруч.   

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.