Monday, 16 вересня 2019

Прошу в Бога про світло для мого розуму, щоб, почувши Боже Слово – його добре зрозуміти та прийняти в своє життя.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 4, 10-23.

10. Того часу приступили до Ісуса учні, як він зостався на самоті, і запитали, що означали притчі. 11. І він сказав їм:
– Вам дана тайна царства Божого; тим же, що осторонь, усе дається у притчах, 12. щоб вони, дивлячись, не бачили, слухаючи, не розуміли, щоб, бува, не навернулись і щоб їм не простилось.
13. І сказав їм:
– Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? 14. Сіяч сіє слово. 15. Ті, що край дороги, де сіється слово, коли почують слово, сатана зараз же приходить і бере геть посіяне в них слово. 16. Так само посіяне на каменистому ґрунті – це ті, що, почувши слово, зараз же з радістю його приймають, 17. але, не маючи у собі коріння й стійкости, вони згодом, коли настає утиск або переслідування за слово, негайно зневірюються. 18. Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, 19. але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увіходять і, заглушують слово, і воно стає неплідним. 20. А що посіяні на добрій землі, це ті, які чують слово, його приймають і приносять плід: хто у тридцять, хто у шістдесят, хто у сто разів більше.
21. І говорив їм:
– Хіба вносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, і не на те, щоб поставити його на свічнику? 22. Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що не вийшло б на явне. 23. Хто має вуха слухати, хай слухає!

Ісус говорить до людей у притчах. Це спосіб оповідання є значно яскравішим, більш живим, ніж просте моралізування чи викладання. Образи, подані у притчах, викликають в нашому мисленні різноманітні асоціації, доторкаються нашого життєвого досвіду, проникаючи навіть у зазвичай закриті чи заблоковані куточки нашої свідомості. Таким чином, притчі є дуже дієвим способом донести до людини певні істини.

Та водночас, розкриваючи ту чи іншу правду за допомогою яскравих образів, притча вимагає від слухача певного зусилля для своєї «розшифровки». Йому необхідно вникнути в ті образи та перекинути своєрідні містки від буквального розуміння образів та порівнянь притчі до реалій вже свого життя у його різноманітних аспектах. Тому можна сказати, що притча водночас і розкриває сенс певної правди, поданої у розповіді – і приховує його від того, хто не готовий слухати й думати.

Отже, Господь сьогодні закликає нас бути уважними й старанними у слуханні та розумінні. Бо саме від нас залежить, чи ми станемо родючим ґрунтом для Божої правди, яка вродить в нас щедрий плід, чи ж таким, де Боже Слово не зможе вкоренитися, чи ж всохне, або буде заглушено різними життєвими турботами. Чи хочу я дійсно почути та прийняти Боже Слово?

Хочу відкрити своє серце та свій розум, щоб дати Божому Слову простір для вкорінення й розвитку в моєму житті та приносити добрі плоди, зростаючи у чиненні справедливості й милосердя. Почуй, о Господи, мою молитву!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.