Saturday, 14 вересня 2019

На початку молитви прошу Бога про благодать оновлення мого серця, щоб не залишалося байдужим до Його слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 4, 16-22

В той час прийшов Ісус у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу і встав, щоб читати. Йому подали книгу, він найшов місце, де було написано:
Господній Дух на мені, бо він мене помазав.
Послав мене нести добру новину бідним,
звіщати полоненим визволення,
сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господнього помилування.
Згорнувши книгу, він віддав її слузі й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. 21. І він почав до них говорити:
– Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.
Всі свідчили про нього і дивувались словам ласки, які виходили з уст його, і говорили:
– Чи він не син Йосифа?

Ісус приходить до свого рідного міста, де виріс, до людей, які знають його змалечку. Точніше це вони думають, що його знають. Та Ісус починає проголошувати щось нове – таке, що вони від нього ніколи до цих пір не чули. Тому так ніби добре знайомий їм Ісус з Назарету постає водночас кимось новим і ще зовсім для них не відомим, таким, що викликає здивування.

Оцей чоловік, якого вони знають як теслю, сина Марії та Йосифа, починає говорити про своє покликання Месії. Згідно пророка Ісаї, слова якого Ісус читає своїм землякам, це покликання полягає у надзвичайному дарі Святого Духа. Цей дар несе людям втіху, визволення та світло. Оголошує час особливого Господнього милосердя.

Але людям важко побачити отого нового Ісуса Месію, Божого Сина. Здається, для них є більш комфортним повернутися до звичного порядку речей, в якому Ісус є просто їхнім земляком та звичайним теслею…
А чи дозволяю я Богові здивувати мене? Чи впускаю щось нове у своє життя – щось, що приносить зміни? Чи потребую Господнього світла, визволення, втіхи? Чи, можливо, мені легше залишатися у старих схемах та звичках, які не вимагають додаткових зусиль?

Просімо і ми в Господа про благодать Святого Духа, щоб обновив наші серця, відкрив очі на те надзвичайне, що зустрічаємо в своєму повсякденному житті. Прагнімо досвідчити Божого світла, втіхи та визволення, а, досвідчивши, ділитися цим з іншими.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.