Monday, 26 серпня 2019

Слова Господа Ісуса, які ми сьогодні почуємо, колись говорили фарисеям і книжникам, сьогодні вони посилаються до нас у Церкві. Послухай їх уважно.

Сьогоднішнє слово походить з Євангелія від Матвія 23, 1. 13-22

Тоді Ісус промовив до народу й до своїх учнів:
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти.
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим.
Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий.
Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото?
І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий.
Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар?
Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому.
І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому.
І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.

Сьогодні в уривку ритмічно падають суворі слова Ісуса, які викривають лицемірство книжників та фарисеїв. В очах Христа, це були люди які просто розігрували роль вірян, їхня віра зводилася до зовнішнього, показного дотримання норм і правил, і була далека від Бога, вони приховували під личиною побожності та благочестя, серце, в якому панували самі безбожні почуття це і заздрість, і гординя, зарозумілість. "Горе вам" - звучить дуже суворо. Але сьогодні, це ми Християни є адресатами цієї перестороги.

Фарисейство - є хворобою душі, хвороба яка торкається нас, нас сучасних християн. Ми в нашій релігійності  звикли зосереджуватися на дотриманні певних законів, правил, традицій, зовнішніх обрядів, так само як це робили колись фарисеї, ми нехтуємо головним, це нашими відносинами з Живим Богом, нехтуємо найважливішим в Християнстві - це взаємна любов, це дотримання заповідей, це конкретні вчинки  милосердя, ми забули про необхідність прощення та смирення. Лицемірство, є причиною того, що ми є закриті від Бога, бо Бог -це є правда і Істина, тому Йому немає місця в лицемірній "духовності."

Наша відповідальність як Християн за себе та інших, є більша, ніж ми це усвідомлюємо. Ми несемо особливу відповідальність, не тільки один за одного, але також, за тих, які вагаються прийти до Христа, та торкнутися Його Величі. Дуже важливо розуміти, що через наше свідчення, наш приклад, ми не тільки впроваджуємо у віру Христа інших людей, і даємо їм можливість зростати у ній, але водночас, ми будуємо саму Церкву, тобто спільноту віруючих у Христа. Наше життя має відповідати тому, в що ми віримо.
 

Просимо Господа, щоб ми мали правдиву та живу віру, та вміли передавати її іншим.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.