Monday, 29 липня 2019

По-людськи нас часто бентежать всякі людські справи, серед них буває надто важко знайти час на щось для духа. 

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 10, 38-42

Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату.
Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова.
Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.”
Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато,
одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”

До тебе додому зайшов Ісус. І ти, як Марта, клопочешся про те, щоби Він почувався якнайліпше, щоби Йому нічого не забракло, аби Він був ситим. Хіба така турбота про іншого не є належним виявом пошани до нього? Мабуть, є. І пошана до фізичних потреб людини має своє місце. Адже й діла милосердя – це і голодного нагодувати, і подорожнього в дім прийняти. 

Коли турбота про фізичні потреби іншого входить у твій звичний ритм життя, коли вже зі звички дбаєш про голодних чи нужденних рідних чи чужих людей, то можна легко проґавити щось значно цінніше – момент справжньої зустрічі з Богом: чи в домі Марти, чи в тій особі, що перед тобою. 

Момент зустрічі з іншим, уважності один до одного допомагає нам краще зрозуміти, чи те, що я роблю, є справді тим, що я зараз маю робити. Бо справжньою потребою іншого, який перед нами, може бути щира розмова, слова підтримки, заохочення чи застереження. Необхідним для людини, яка перед нами, може бути наше відкрите серце, щоби слухати і чути. А Бог вкладе у те чуйне серце необхідну мудрість для здійснення цього служіння. 

Слухаючи вдруге це Євангеліє, спробуй поспостерігати за Мартою і Марією, не осуджуючи їх, а намагаючись зрозуміти.

Просімо в Господа чуйного серця, щоби відгукуватися на Його поклик, щоби чути потребу іншого і вміти в ній послужити.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.