Sunday, 23 червня 2019

Сьогодні Свято Євхаристії, свято присутності Христа як щоденної духовної поживи і на цій землі для кожного з нас.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 9, 11б-17  

Ісус розповідав натовпу про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того. День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до Нього та й кажуть: «Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці». А Він їм каже: «Дайте ви їм їсти». Ті відповіли: «У нас усього п’ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього». Було бо їх яких п’ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: «Розсадіть їх гуртами по п’ятдесят приблизно». Вони так зробили й усіх розсадовили. А Він узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом. Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів.

Напевно нам траплялося в житті слухати когось хто так глибоко словом проникав до нашого серця, що не хотілося покидати цю людину. Ми шукаємо нагоди якомога довше затримати в нас тих кого любимо, чиє товариство нам любе. Коли схиляється день і було б добре відпустити кількатисячний натовп шукати собі поживи та місця для відпочинку Ісус здається не хоче цього робити. І він запрошує до гостинності своїх учнів: «Дайте Ви їм їсти».

Розмір наших можливостей іноді перевищує очікування і потреби, запити наших щоденних завдань і обов’язків. Що можуть зарадити п’ять хлібів та дві риби на таку кількість люду? Як можуть послужити Богові і людям мої скромні можливості і обдарування? Чи можу дати хоча б моїм найближчим ту цілковиту любов, розуміння, вірність, забезпечення, якої від мене очікують? Апостоли були свідомі того що в них є і наскільки цього не досить. Проте їх завдання полягало в тому щоб дати те що вони мають в руки Христа. «А Він узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом».

Апостоли віддали останнє, те що заледве було б вистачило для них, проте отримали більш ніж вдосталь для і себе, і для інших. «Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів». Щедрість є ознакою присутності Бога, а довір’я дванадцяти простих людей спричинилося до великого чуда, яке виявило в Христі не просто Вчителя, але Сина Всевишнього. Що тобі сьогодні пропонує Боже провидіння покласти з довір’ям на вівтар служіння?

Молитовно дякуючи за кожного служителя Євхаристії, дозволь Христові, Його Тілу і Крові, насичувати тебе своєю любов’ю та давати силу для щоденного служіння ближнім. 

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.