Прошу про благодать молитися так як Господь Ісус, щоб Його слова стали прагненнями і мого серця.
Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Йоана 17, 1-11
Того часу Ісус підвів очі до неба і сказав: «Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоби Син прославив Тебе, так як Ти дав Йому владу над усяким тілом, щоб усім тим, кого Ти дав Йому, Він дав їм вічне життя. Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, кого Ти послав, – Ісуса Христа. Я прославив Тебе на землі: завершив діло, яке Ти дав Мені, щоб Я його виконав; а тепер прослав Мене Ти, Отче, в себе славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ почав існувати. Я явив Твоє Ім’я людям, яких Ти Мені дав зі світу. Твої вони були, і Мені дав Ти їх, і Твоє слово вони зберегли. Нині вони пізнали, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе; адже слова, які Ти Мені дав, Я дав їм; і вони прийняли й пізнали істинно, що Я вийшов від Тебе, й увірували, що Ти Мене послав. Я за них благаю, – не за світ благаю, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої; і все Моє – Твоє, а Твоє – Моє; і Я прославлений в них. І Я вже не у світі, а вони у світі; і Я до Тебе йду!»
Ісус, перед Своїм стражданням звертається до Бога у первосвященицькій молитві. Вслуховуючись в слова цієї молитви, ми можемо осягнути дещо з того унікального неповторного стосунку, який поєднує Бога-Отця та Його Сина. Цей зв'язок включає також і все творіння: кожну людину, істоту та річ. Все те, що Бог створив через своє віковічне Слово.
Кожна людська особа покликана до того, щоб мати вічне життя. Часто ми, люди, ніби забуваємо про це, надто опікуючись тим, що є тимчасовим, таким, що проминає. Майже всі ми боїмося смерті, бо так чи інакше нам здається, що з нею настане кінець всьому тому, чим ми є, і тому, що ми маємо. Ісус також іде на смерть, але при цьому нагадує нам, що вона є лише переходом до чогось незбагненно більшого – до справжнього життя у Божій славі!
Шлях до вступу у цю славу – віра та пізнання Божого Сина. Вслуховуючись в слова Євангелія, ми вже просякаємося іншим, вищим, справжнім життям.
Разом з Ісусом звернімося і ми до небесного Отця, щоби нам не змарнувати Його слова, але дійсно їх почути, а почувши – прийняти, і прийнятим – жити!
Слава Отцю і Сину і Святому Духу.