На початку молитви попроси Духа Святого, щоб допоміг тобі побачити себе сьогодні у Правді.
Сьогоднішнє слово походить з Євангелія від Святого Луки
Лк 18, 9-14
Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу:
“Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар.
Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.
Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!
Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений.”
У молитві ми любимо порівнювати себе з іншими. Найчастіше для того, щоб переконатися, що моя молитва краща, а релігійність безперечно глибша та більш плідна ніж в інших.
Бути найменшим серед слуг Господніх! Це не заклик до штучного пригноблення себе чи низької самооцінки. Правда про мене звучить так: я возлюблений Богом грішник. Потребую Його милосердя. Оцінювання інших, впихання їх до шухлядок це закривання собі шляху до Бога Отця. Невже ти хочеш заблокувати собі дорогу до Спасителя барикадами, збудованими з людей, котрими гордуєш, котрих оцінюєш і розпихаєш по шухлядках?
У Божих очах ти занадто цінний для порівняння з іншими. Гідність твого життя, гідність твоєї особи визначив хрест, на котрому Бог, який тебе створив, віддає за тебе життя.
На завершення цієї молитви попроси у Бога про милосердя для себе. Скеруй до Бога прохання, щоб бачачи свою грішність, ти міг з надією завжди просити Його про допомогу.
Слава Отцю…