На початку цієї молитви спробуй подивитися на те, що ти зараз носиш у своєму серці. Це може бути захоплення, радість, надія або, можливо, сум чи гнів. Кожен із цих станів може зараз стати твоєю молитвою.
Євангеліє
Івана 6, 35–39
35 Ісус же їм: «Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи.36 Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.
37 Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;
38 бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.
39 Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.
Дивують слова Ісуса про те, що коли ми прийдемо до Нього, то не будемо ні голодувати, ні відчувати спрагу. Більшість із нас, незважаючи на хороші стосунки з Богом, борються з багатьма нездійсненими бажаннями. Іноді нам не вистачає близькості, почуття безпеки, іноді ми мріємо про більший мир або гармонію в житті. Наше духовне життя також часто ненаситне. Подумай на мить про свої найпотаємніші нездійснені бажання.
Ісус каже про себе, що Він є Хліб, тобто проста, звичайна, щоденна їжа. Спробуйте пошукати крихти цієї їжі в повсякденному житті. В посмішках людей, яких ти зустрічаєш щодня. У звичаях і практиках, які приносять тобі радість. У красі, яка всередині тебе і навколо тебе.
Ісус наповнює нас Собою через усі ті маленькі щоденні події, частиною яких є й ти. Подумай про людей, для яких ти стаєш крихтою Ісусового хліба життя. Кого ти сьогодні можеш підтримати, кому можеш подарувати відчуття турботи чи спокою?
Спробуй побути з Ісусом ще деякий час у спосіб, який є для тебе найбільш природним і звичайним. Ти можеш довірити Йому всі свої бажання і потреби, які так і залишилися незадоволеними.