Sunday, 04 травня 2025

За хвилю розпочнеться твоя молитовна подорож до світла Воскресіння. Попроси у Господа відваги розпочати її вільним та довірливим серцем.

Євангеліє 
Марка 15, 43 – 16, 8

43. В той час Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що й сам очікував царства Божого, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. 44. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер. 45. Довідавшись від сотника, що так, він видав Йосифові тіло; 46. тоді Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав у гробі, що був висічений у скелі. Потім прикотив камінь до входу гробу; 47. Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його поклали. 

1. Як же минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. 2. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, 3. і говорили між собою: 

– Хто нам відкотить камінь від входу до гробу? 

4. Але, глянувши, побачили, що камінь був відвалений, був бо дуже великий. 

5. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, і злякались. 6. Він до них промовив: 

– Не бійтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого. Він воскрес, його немає тут. Ось місце, де його були поклали. 7. Та ви йдіть, скажіть його учням та Петрові, що він випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам. 

8. І вони, вийшовши, побігли геть від гробу, бо страх і трепет огорнув їх, і нікому нічого не казали, бо боялися.

Сьогоднішній уривок говорить про Воскресіння, але починається сумним описом поховання розп’ятого Ісуса. Деколи ми хочемо в нашій вірі черпати тільки радість, успіх, чудесну Божу поміч і силу. Тому потроху віддаляємося від сприйняття і нашої реальності – такої, якою вона є, і, зрештою, віддаляємося від самого Євангелія.  Спробуй у молитві, роздумах затриматися з Йосифом Ариматейським, з жінками, які безсило дивляться, де поклали мертве тіло їх Вчителя.  В цьому уривку багато любові, ці люди люблять Христа, вони з Ним до кінця. Можливо, в твоєму житті теж є моменти сумні, безвихідні, болючі чи безнадійні, проте завжди є хтось, хто з нами попри все. Це не завжди ті, на кого ми особливо розраховували. Але так важливо помічати не тільки кривди і нещастя, а й любов, співчуття, допомогу, яку ми отримуємо, коли наші справи йдуть не найкращим чином. 

Троє жінок рано вранці поспішають, щоб намастити тіло Ісуса, згідно звичаю. Це виконання припису вже не є обов’язковим. Як знаємо, напередодні зради Юди, одна жінка зробила це наперед, як це засвідчив сам Ісус. Коли ми любимо, то наше серце стає щедрим і великодушним, воно спонукає нас в надлишку дарувати себе і своє служіння тому, кого любимо з великою радістю і покорою. Любов не буває ні скупою, ані лінивою, але це не означає, що сповнити її наміри є легко. Спробуй уявити себе у цій подорожі разом з цими жінками. Вони теж не знають, чи вдасться їм здійснити свій намір, через величезний камінь що закриває гріб. А що є твоїм каменем-перешкодою для того, щоб чинити по-любові у відношенні до інших та до Бога? 

Часто люди, які вміють любити, здаються трохи нерозумними, наївними диваками для цього світу. З них часто сміються передбачливі прагматики та так звані реалісти. Очевидно, жінки, що поспішали до гробу, закритого великою каменюкою, вранці не виглядали надто послідовними та розсудливими. Проте завдяки їх спонтанному рішенню сповнити звичай, віддати останню пошану, як вияв їх любові, були винагороджені великою радістю чудової новини Воскресіння. 

Господи, відкрий моє серце на довір’я до Тебе Воскреслого – в тих його закутках, де прихована безнадія, біль втрати та розчарування. Навчи мене бачити силу Воскресіння там, де цього найбільше потребую. 

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.