Thursday, 01 травня 2025

Згадай собі той час, коли ти робив генеральне прибирання, переїжджав чи змінював свій раціон харчування, щоб стати здоровішим. Ти розмірковував і приймав рішення — від чого слід відмовитися, щоби звільнити місце для чогось справді важливого, потрібного…

Євангеліє
Ів.  5, 24–30

24 Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.

25 Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, - ба, вже й тепер він, - коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши - оживуть.

26 Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.

27 І владу йому дав суд чинити, він бо - Син Чоловічий.

28 І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,

29 і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд.

30 Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.

Коли ми перебираємо речі в шафі або намагаємося змінити дієту, ми ретельно добираємо критерії, зважуємо цінності. І зіштовхуємось із непростими емоціями, які супроводжують відмову від чогось. Але нас мотивує мета — зробити місце для чогось нового, важливішого, того, що справді збагачує наше життя. Ми дозволяємо собі провести межу між тим, що шкодить, і тим, що служить нашому добру.
А як у твоєму житті виглядає відмова від того, що, можливо, є приємним, але не служить твоєму добру?

Промовляючи до юдеїв, Ісус буквально стверджує, що "у них немає місця для Божого Слова". Вони досліджують Писання, але ігнорують великі діла любові, які Він чинить. Завдяки зустрічі з Його любов’ю та силою, люди, які боролися зі своєю безсилістю, пережили глибокі зміни в житті, знайшли його сенс. Їхнє свідчення викликало в слухачів подив, віру, натхнення — так вони могли зустріти Ісуса.

Наскільки в глибині твого серця ти дозволяєш Богові бути Тим, Ким Він є насправді?

Буває, що ми надмірно споживаємо те, що шкодить нашому організму, і нехтуємо тим, що дає здоров’я. Так і юдеї, каже Ісус, шукають слави один у одного, замість того, щоб прагнути слави Божої. Хоч Ісус як Лікар ставить точний діагноз, вони не бажають прийти до Нього, щоб отримати життя, відчути любов, що наповнює і спасає.
Саме в цьому зустрічі вони могли би відкрити в собі Божу любов, якої нині не мають — ні для себе, ні для інших.

Як ти реагуєш на те, що Ісус не втрачає віри в людину?
Він не припиняє зусиль, щоби закликати нас, підбадьорити, заохотити — прийти до Нього й мати життя.

Поговори з Ісусом про те, що тебе вразило під час цієї молитви.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові...