Saturday, 03 червня 2023

Свв. великих царів і рівноапостольних Константина й Олени.

Ісус питатиме сьогодні в апостола Петра про його любов. Можливо, почую таке ж питання і я. Прошу про благодать щирості та простоти, щоб могти відповісти Господу з усього серця.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Йоана 21, 15-25.
    
15. В той час з’явився Ісус своїм учням, воскресши з мертвих, і каже Симонові Петрові;
– Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?
Той йому відповів:
– Так, Господи, ти знаєш, що я люблю тебе.
Каже йому:
– Паси мої ягнята!
16. І знову, вдруге каже до нього:
– Симоне Йонин! Чи любиш мене?
Відповідає йому:
– Так, Господи, ти знаєш, що я люблю тебе.
І мовить йому:
– Паси мої вівці!
17. Тоді він утретє йому каже:
– Симоне Йонин! Чи любиш мене?
Засмутився Петро, що втретє його питає: чи любиш мене? – і каже йому:
– Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що я люблю тебе!
Каже йому Ісус:
– Паси мої вівці! 18. Істинно, істинно кажу тобі: Коли ти був молодший, підперізувався сам і ходив, куди сам хотів. А як постарієшся, простягнеш твої руки, і інший підпереже тебе і поведе, куди ти не хочеш.
19. Сказав він це, вказуючи, якою смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус:
– Іди за мною!
20. Обернувшись, Петро бачить, що за ним іде учень, якого любив Ісус і який під час вечері схилився йому на груди і спитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?»
21. Побачивши його, Петро каже Ісусові:
– Господи, і цей що?
22. Каже до нього Ісус:
– Якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того? Ти йди за мною!
23. І розійшлось це слово між братами, що той учень не вмре. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того?
24. Це той учень, який те свідчить і який написав те і знаємо, що його свідчення правдиве. 25. Є ще й багато іншого, що зробив Ісус, та якби воно було записане кожне зокрема, гадаю, що й самий світ не вмістив би написаних книг.

Ісус тричі питається Петра, чи той Його любить. Три рази, бо так само тричі Петро зрікся Ісуса перед обличчям небезпеки. Тепер наш Господь відновлює Петра після падіння та доручає тому найважливішу місію Свого намісника. Шлях до такої віднови є надзвичайно простим, але й дуже вибагливим – це любов. Саме любов зціляє рани і будує єдність з Богом, Який і Сам є любов’ю. 

Перший раз Господь питає Петра, чи він Його любить навіть більше, ніж інші учні. Це, напевно, пов’язано з тим, що раніше Петро сам стверджував щось подібного, мовляв, це всі інші могли б зріктися Ісуса, але тільки не він, Петро. Все, що було потім, ми добре пам’ятаємо… Цікаво, що тепер запорукою істинності та щирості відповідей Симона Петра є вже не його власна впевненість в своїх силах, але сам Господь: «ти знаєш, Господи, що люблю тебе!» А як би міг відповісти я, якби Ісус запитав в мене щось подібного?

На останок Ісус запрошує Петра йти за ним до кінця – у житті та у смерті. І той приймає запрошення. Проте не йде за Ісусом сам один, є ще неподалік інший учень. «Господи, і цей що? … що тобі до того? Ти йди за мною!» Іноді і нам хочеться порівняти свій поступ, покликання чи долю з іншими, але, напевно, робити цього не варто. В кожного свій власний шлях, який він чи вона має перейти.

Господи, дай мені глибше Тебе пізнати, щоб Тебе ще більше любити і краще наслідувати. Подай, Господи!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.