Saturday, 11 лютого 2023

У хвилині тиші постараюся зосередитися, щоб могти бути уважним на слухання Божого Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 20, 45 – 21, 4.

45. Сказав Господь своїм учням:
46. – Остерігайтеся книжників, що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; 47. що поїдають доми вдовиць і довго моляться на показ – вони приймуть суворіше осудження.
1. Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбоні. 2. Побачив він також вдову убогу, що кидала туди дві лепти, 3. і сказав:
– Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. 4. Усі бо вони вкинули як дар Божий зі свого лишку, вона ж з убозства свого вкинула ввесь свій прожиток, який мала.

Книжники – це люди, які присвятили своє життя вивченню та викладенню Божого Слова. Читали й розважали Біблію, вивчали усну традицію: передання та тлумачення Писання від відомих славетних вчителів минулого. Можна сказати, що були експертами в усьому тому, що стосувалося Божого закону, заповідей, віровчення, побожних звичаїв та традицій. Багато з них також належали до фарисейської течії юдейської релігії. Тому то й зустрічаємо нерідко в Євангеліях словосполучення «книжники і фарисеї». 

Така ревність і старанність книжників у вивченні Божого Одкровення, звичайно, призводила до того, що люди їх поважали, слухали, приходили до них по пораду у своїх справах та проблемах. І, як, на жаль, нерідко трапляється, для багатьох з них ця людська повага й пошана стали цінністю вже самі по собі. Почали сприймати це, як щось їм належне, піклуватися про певні зовнішні знаки в одязі та поведінці, які б підкреслювали їхній особливий побожний статус. Так може трапитися і з нами, християнами, коли спробуємо привласнити Божі дари та використовувати їх для своєї власної слави…

Противагою тим гордим і марнославним книжникам в сьогоднішньому євангельському тексті поданий образ убогої вдови. Не могла дати Богові багато, бо не мала нічого, але й не дала і мало. Попросту віддала все – увесь свій прожиток! І бачимо, що Господь належно оцінив її найдорогоцінніший дар. А що може бути моїм прожитком, що я міг би віддати до Божої скарбниці?

Господи, навчи мене не бути марнославним та гордим, як ті книжники, але, радше, бути щирим і щедрим, як вбога вдова – у моїх конкретних щоденних життєвих обставинах!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.