Tuesday, 04 жовтня 2022

Св. ап. Кодрата, що в Магнисії.

У сьогоднішньому читанні з Євангелія від Марка ми бачимо, як Христос пов’язує воєдино три основні складові духовного життя людини: віру, молитву і милосердя.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 11, 11-23 

В той час увійшов Ісус у Єрусалим, у храм, і оглянув усе; а що було вже пізно, вийшов з дванадцятьма у Витанію. На другий день, коли вони виходили з Витанії, зголоднів він. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не найде чого на ній, та підійшовши до неї, окрім листя не найшов нічого, бо ще не була пора смоков. І звернувшись до смоковниці, промовив: «Нехай ніхто повіки не їсть плоду з тебе!» Учні його чули це.
Приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус став виганяти тих, що продавали й купували в храмі; він перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, і не дозволив, щоб хто переносив що через храм. Навчав він їх і казав їм:  Хіба не написано: дім мій домом молитви назветься для всіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!»
Почули це первосвященики й книжники й шукали, як би його погубити, але боялися його, бо ввесь народ дивувався його науці. А як настав вечір, він вийшов за місто.
Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. Тоді Петро, згадавши, каже йому: «Учителю, дивися, смоковниця, що прокляв єси, усохла».
Ісус у відповідь сказав їм: «Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так».

Відповідаючи на зауваження Петра про те, що смоковниця, яку він прокляв, всохла, Господь говорить про віру, яка може переносити навіть гори. Не йдеться про те, що нам слід займатися перестановкою гір з місця на місце: нехай вже стоять там, де їх поставив Творець. Господь хоче, щоб учні і ми побачили і запам’ятали, що саме віра є основною силою, через яку ми беремо участь в Божому творінні. A якою є Твоя віра?

Коли ми говоримо про віру, маємо на увазі не тверду впевненість в існуванні Бога, а довіру до Небесного Отця. Апостол Павло говорить, що віра без діл мертва. Тому першою і найголовнішою річчю, за допомогою якої ми можемо перевірити нашу довіру до Бога, є те, що ми звертаємося до Нього з молитвою, довіряючи, що отримаємо те, про що просимо.

Для спілкування з Богом, для щирої молитви, нам необхідно перебувати у правді. І тому Господь далі говорить учням про прощення, тому що дар віри у правді реалізується, якщо ми просимо у Христа прощення наших гріхів і прощаємо самі, якщо ми шукаємо любові Небесного Отця і любимо ближніх. Попроси у Бога, щоби Він навчив Тебе прощати і любити.

Господи Ісусе, іноді моя віра є настільки малою, що я починаю сумніватись у Твоїй божественній силі. Обдаруй мене міцною вірою, щоби стоячи у правді, я міг прощати собі та іншим, ділячись з іншими Тобою – Предвічною Любов’ю. Амінь.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.