29
03.2024
Прп. Марка, єп. Аретусійського, і Кирила дияк., та інших, що з ним постраждали при Юліані, мучителеві Мт 27, 45-56
0,00 / 0,00

Friday, 08 липня 2022

Звичайний період, Мт 12, 1-8
Св. прпмч. Февронії

Спробую зосередити свої думки, щоб могти краще зрозуміти Слово святого Євангелія.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 12, 1-8.

1. Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж його, зголоднілі, стали рвати колоски і їсти. 2. Побачили це фарисеї і кажуть до нього:
– Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу.
3. Він відповів їм:
– Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? 4. Як він увійшов у дім Божий і їв хліби предложення, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були. 5. Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й не мають провини? 6. А я кажу вам, що тут більше, ніж храм. 7. Якби ви зрозуміли, що значить: я милосердя хочу, а не жертви, – ви безвинних не осуджували б. 8. Бо Син чоловічий – Господь і суботи.

Дуже проста дія: зірвати колосок, розтерти його між долонями та з’їсти зерно. І природна, коли ти голодний. Взяв – раз, два… і з’їв… Нічого складного! Проте, фарисеї побачили в цьому щось заборонене. Біблійний коментар припускає, що вони в цій простій і майже спонтанній дії угледіли аж потрійну роботу: жнива, віяння і приготування їжі. А така робота в суботу аж ніяк не дозволена…

Коли роздумуєш над тією фарисейською інтерпретацією, то якось згадуються й інші численні випадки, коли ми, люди, вкрай ускладнюємо насправді прості речі. І це не стосується лише біблійних персонажів. Таке трапляється і в нашій звичайній щоденності. Накручуємо на обставини, події, осіб якісь свої надумані, а нерідко просто зайві значення, інтерпретації. Чогось не розуміємо, щось додумуємо. Приписуємо іншим зовсім не властиві їм наміри. В результаті між нами росте незгода й непорозуміння.

Ісус розв’язує це штучне ускладнення, наводячи приклад з царем Давидом, з якого випливає правдива ієрархія пріоритетів. Людське життя вище від приписів, милосердя важливіше від жертви, а сам Ісус – головніший і від царя і від храму. Якщо наші цінності добре впорядковані, а понад усе для нас є Бог, тоді навіть найзаплутаніше може виявитися насправді простим. «Якби ви зрозуміли, що значить: я милосердя хочу, а не жертви» - чи розумію я це?

Дай мені розум, Господи, і я берегтиму закон Твій – зберігатиму його всім серцем!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.