Sunday, 01 лютого 2026

Спробуй уявити себе: ти стоїш осторонь, у глибині зібрання. Перед тобою — натовп людей, що здається згуртованою спільнотою, до якої ти не належиш. Раптом ти відчуваєш дотик руки на своєму плечі. Обертаєшся — і бачиш обличчя близької тобі людини, яка дивиться на тебе тепло й з увагою.
 

Євангеліє
Лк. 89 зач. 18, 10-14.

Сказав Господь притчу оцю:

10. – Два чоловіки увійшли в храм молитись: один був фарисей, а другий – митар. 11. Фарисей, стоячи, молився так у собі:

– Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди: грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. 12. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.

13. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи:

– Боже, змилуйся надо мною грішним!

14. Кажу вам: цей вернувся до свого дому виправданий, але не той; бо кожний, хто несеться вгору, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.

Ми всі робимо помилки. Іноді це дрібниці, які здаються незначними, а іноді — вчинки, про які ти шкодуєш навіть через кілька днів. Ніхто не любить зізнаватися в них; ми схильні ховати їх глибоко в серці, як діти, що бояться наслідків. Але тепер Ісус з любов’ю запрошує тебе поділитися цими складними речами з Ним.

Бог любить тебе, скільки б помилок ти не зробив. Він хоче обійняти тебе, як дитину, вислухати все, що ти прагнеш Йому сказати. Він бажає пробачити твої помилки та оточити ніжністю й турботою. Зроби глибокий вдих. Ти перебуваєш у присутності Бога, який промовляє: «Я люблю тебе, моя дитино». Прислухайся до цієї присутності.

Ще раз послухай слова Євангелія про ніжну обіцянку Божої любові та прощення.

Наприкінці молитви спробуй на мить зануритися в цю присутність Бога, який любить тебе. Можеш розповісти Йому, що відчував у серці під час цієї зустрічі.